Може, ми й не друзі.
На твоє «Прощай…»
нахилився в тузі,
облітає гай —
синій, синій, синій…
Тінь… день… сум…
Це листи осінні
на твою красу.
Де летить широко
в небо димний жах,
там біжать дороги,
вулиці біжать…
Вулиці горбаті,
на стіні плакат,
а на тім плакаті
чорная рука.
Ну, а під рукою
літери, як кров,
не дають покою,
кличуть знов і знов…
Одірву я руки,
губи одірву,—
тільки серце стуком
падає в траву…
Може, ми й не друзі?..
На твоє «Прощай…»
нахилився в тузі,
облітає гай —
синій, синій, синій…
Тінь… день… сум…
Це листи осінні
на твою красу.
