Миколі Хвильовому
Ми на драбинах зор за днем золотодзвонним…
Порошковим вінком годин тривожний бій…
І ранок з нами йде, веселий та червоний,
Співати про завод і села голубі.
Зустрілись в квітні ми. На сонячні галяви
Вже вечір голубий задумливо звисав…
і рядом з ним зоря, нервова і смуглява,
ховалась за доми, як золота коза…
Й нам путь тепер одна. Внизу старе захляле…
дим іншого життя нам вітер з гір несе.
І теплим молоком душа моя проллялась
на жито золоте твоїх дзвінких пісень…
