На шматки порізав свою душу
й зашпурнув їх ген-ген я од себе…
І несуться вони метеорами десь по далеких світах…
В порожніх грудях тільки вітер віє,
і тоскно шарудять сніги…
Там посадив я чорную лілею,
в ній заховалося моє щастя,
і тре синенькі рученята,
і дивиться з благанням навкруги.
Сніги,
сніги…
- Наступний вірш → Володимир Сосюра – На снігу
- Попередній вірш → Володимир Сосюра – Налетіла й умчала гроза
(Оцінок ще немає)