Володимир Сосюра – Небо і хмари: Вірш

Небо і хмари — мов листя торішнє.
Синьо і сонно, в гаю — солов’ї.
Ми — не чужі, ми з тобою не різні.
Чому ж — ні слова на сльози мої?..
Хочеш?.. Повірю і в чорта, і в Бога…
Я ж біля тебе, я тільки тобі…
Ніби травинка, що никне під ноги,
милі задумані ноги твої.
Хочеш?.. На скелі — униз головою,
голову й серце об них розіб’ю…
Тільки махни на прощання рукою,
тільки скажи на прощання: «Люблю».
Впала роса на волосся, на скроні,—
впала сльозою на серце любов,
тепло і млосно сковзнула по броні
і не попала в дівочую кров…
Небо і хмари — мов листя торішнє.
Синьо і сонно, в гаю — солов’ї.
Ми не чужі, ми з тобою не різні.
Чому ж — ні слова на сльози мої?..