І
О губи, губи вишнево-темні,
мов біля серця огонь нагана!..
У темній кліті веселий штейгер,
і ти зо мною, моя кохана.
Екран і думи, рулетки шелест
і скло холодне теодоліту.
Вода, в забої дзвенить і меле,
а бліді пальці такі тендітні…
II
Не дим із трубів на чайні зорі
і там шалено у тьмі сягає,—
тебе побачив я тільки вчора,
а ти вже кажеш мені: — Прощай.
Холодні очі — на жовті вікна:
переплелися там чорно рями…
Далекий потяг востаннє крикнув,
і даленіють залізні гами…
III
Кого ж я в місті шукаю п’яно?..
Знов промайнули вишневі шини…
Шумлять бетони, і крок мій тане,
і синім димом кохання лине…
