О кучері ясні і очі Беатріче,
ви знову в тьмі моїй, неясні і смутні.
І знову, як тоді, покірнеє обличчя
вишнево зацвіло під поглядом моїм…
Чи снишся ти мені?.. твій дотик ніяковий,
мов електричний ток, у жили й скроні б’є.
І знов печуть слова одчаєм і любов’ю,
І шелестить вбрання знайомеє твоє…
Вернусь і гляну знов на кучеряву осінь,
зашелестить мені чи листя, чи «прощай»…
Розтане образ твій, і пропаде на розі
і років дальній згук, і тіні од плаща…
Печаль і дзеркала в холодній, темній залі,
і ти біля вікна в’ялиш свою красу…—
то твій дівочий сон в вечірній тане далі,
не допоміг тобі твій добрий пан Єзус.
О кучері ясні і очі Беатріче,
чого ж ви в тьмі моїй неясні і смутні?..
І знову, як тоді, покірнеє обличчя
вишнево зацвіло під поглядом моїм…
