Володимир Сосюра – Осінь: Вірш

Облітають квіти, обриває вітер
пелюстки печальні в синій тишині.
По садах пустинних їде гордовито
осінь жовтокоса на баскім коні.

В далечінь холодну без жалю за літом
синьоока осінь їде навмання.
В’яне все навколо, де пройдуть копита,
золоті копита чорного коня.

Облітають квіти, обриває вітер
пелюстки печальні й розкида кругом.
Скрізь якась покора в тишині розлита,
і берізка біла мерзне під вікном.

Аналіз вірша “Осінь” Сосюри

Вірш був написаний у 1938 році. Нагадуємо ‒ Голодомор в Україні був у 1933 році, а масові репресії розпочалися в 1937. Тож перед автором поставало у той час два питання ‒ про що писати, щоб це було політкоректно і як висловити свій внутрішній стан так, щоб після цього не стукали в двері прикладом?

Пейзажна лірика, зразком якої є й даний вірш, давала відповідь на обидва питання.

Головна ідея вірша ‒ сум через те, що закінчилося літнє буяння, тривога перед майбутньою зимою. Проте символіка у вірші демонструє й тривогу перед суспільними змінами.

У вірші використані такі художні засоби:

  • Епітети ‒ «золота», «печальні», «синя», «жовтокоса»;
  • Персоніфікація ‒ осінь показана в образі людини («жовтокоса»), осінь «їде навмання», «обриває вітер»;
  • Метафора ‒ «пелюстки печальні», «покора розлита»;
  • Повтори ‒ «пелюстки печальні»;
  • Протиставлення ‒ «золоті копита чорного коня».

А щоб зрозуміти, чому вірш викликає передчуття горя й тривоги, варто осмислити символіку:

  • Пелюстки ‒ ніжність, беззахисність. Пелюстки створені для того, щоб творити красу й дарувати радість, проте абсолютно беззахисні перед грубою силою;
  • Вітер ‒ зміни, у даному випадку ‒ суспільні зрушення, перед якими кожна людина в суспільстві, особливо творча інтелігенція, беззахисна;
  • Копито ‒ груба сила. І автор недарма вказує масть коня ‒ «золоте копито чорного коня»;
  • Сад ‒ символ родинного благополуччя. Якщо вказано, що сади пустинні, значить, кожна родина вже когось втратила. І в цьому аспекті виразним образом є осінь гордовита ‒ та, що почуває у цій пустці свою силу;
  • Берізка ‒ беззахисна жінка чи дівчина.

І звичайно, «розлита покора» ‒ це не лише про смирення природи перед неминучою зимою і готовність заснути до весни, щоб буяти з новою силою.

Автор показує, що зовсім недавно було літо. На це вказують пелюстки. Але загальна атмосфера вірша справляє враження зими ‒ «берізка біла мерзне». Осінь їде «в далечінь холодну», тобто далі буде важче й складніше і всі це розуміють. «Вʼяне все навколо, де пройдуть копита» ‒ це свідчення активного винищення творчої інтелігенції або примусу митців до співпраці. Проте з-під палиці прекрасні шедеври писати дуже й дуже непросто! А фраза «без жалю за літом» показує, що очікувати пощади в такій ситуації немає сенсу.

Таким чином пейзажна лірика має іще два шари ‒ філософський (доля людини у цьому всесвіті зла) і громадянський (заклик замислитися про те, у яку зиму котиться цей світ).

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (4 оцінок, середнє: 5,00 із 5)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Володимир Сосюра – Осінь":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Володимир Сосюра – Осінь: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.