Оддзвонила давно Революція.
Чую, чую — бетони кричать…
І нікому тепер не молюся я,
й запеклася на серці печаль.
І солодко сміються вітрини,
а сніжинки в розпуці летять…
Десь далеко цвітуть мандарини
і задумано хвилі шумлять…
- Наступний вірш → Володимир Сосюра – Од вечірнього, од синього снігу
- Попередній вірш → Володимир Сосюра – Осіннє
(Оцінок ще немає)