Осінній вечір. Сині клени
Над тихим золотом стежок,
І павутиння, й крик сирени,
І молодий прощальний крок…
Давно, давно… Біліють скроні…
Я не сказав тобі: “Прости!..”
І щастя в хусточці червоній
Пішло від мене назавжди.
А небо кольору опала,
І осінь та ж, і синя мгла..
Якби, якби-то юність знала,
А старість мудрая могла!
