Володимир Сосюра – Синьо, розвіяно: Вірш

Синьо, розвіяно — в далі.
Дзвонить на розі трамвай.
Серце на огненній палі…
Ну, і нехай.

В скриньку листа покладу я,—
крапля впаде на папер.
Думаю в ніч молодую,—
може, згадає тепер.

Крок одинокий. Панелі.
Стихли трамваї давно.
Плач ліхтаря на шинелі,
темне, холодне вікно.

Думаю в ніч молодую,
меркне цигарки огонь.
Може, зустріну, знайду я…
Вітер питає: — Кого?..

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Володимир Сосюра – Синьо, розвіяно":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Володимир Сосюра – Синьо, розвіяно: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.