Тебе любив, як вітер – небо,
В огні сумнівів і образ,
Нащо ж закохану із себе
Ти удавала кожний раз?..
Тебе любив, як вітер – рожу,
В солодкій тузі, у журбі…
Але нещирості не можу
Простити, навіть, і тобі…
Ти не любила… Час останній…
Який же біль, який же біль!..
Та за ілюзію кохання
Навіки вдячний я тобі!..
