Темні заплакані вулиці.
Іноді крикне авто.
Місяць над мурами щулиться…
Дощ.
Мимо пройшла, подивилася,
гостро в обличчя: — Ходім.—
Хто це на місяці вила взяв,
кров на лиці молодім?..
Кличе смуглява нальотчиця,
і малиновий платок
тепло на вітрі полощеться…
постріли… кроки… гудок…
Піде. А руки заломлені.
Я ж нахилюсь до вікна.
Очі в останньому пломені…
В зуби — холодний наган.
Темні заплакані вулиці.
Іноді крикне авто.
Місяць над мурами щулиться…
Дощ.
