Весняний сад, квітки барвисті,
пісні пташині в вишині,
і ти — у сяйві і намисті,
подібна сонцю і весні.
А в небі радість журавлина,
і даль степів, мов крил розмах.
Моя кохана Україно,
такою ти — в моїх очах.
Гвіздки твої пробили руки,
на вітрі коси золоті,
а в чорнім небі — круки, круки…
То ти розп’ята на хресті.
Огні померкнули ласкаві
в твоїх очах. Кругом штики.
Втоптали чоботи криваві
твоє намисто і квітки.
Та упаде удар огнистий,
у прах розсиплються штики.
Ми підберем твоє намисто,
знов розцвітуть твої квітки.
Луна пісень кругом полине,
тебе ми знімемо з хреста,
і ти воскреснеш, Україно,
моя ти страднице свята!
