Так тихо скрізь, ми знов з тобою,
В моїй руці твоя рука,
І пісня дальня за рікою
Серце нам солодко стиска…
Од слів простих незнана сила
В липневу лине темноту,
Ти на плече мені схилила
Свою голівку золоту…
Мов за спиною в мене крила –
Так легко й радісно мені,
Он, зірка в небі пролетіла,
Погасла зірка в вишині…
І ми погаснемо з тобою,
Як зірка ця, але по нас
Ітиме вічною ходою,
Як і тепер, невтомний час…
І так же пісня за рікою
Летіти буде в темноту,
І другий буде у другої
Голівку гладить золоту.
Він буде чути за плечима
Неначе крила вогняні,
І так же в темноті над ними
Погасне зірка в вишині.
Таке ж над ними буде небо,
Що зараз над нами сія,
І він про неї і про себе
Подума те, що думав я…
