Вітер шумить ясеновий,
вітер у нашім гаю.
Слухай. Я жалем і кров’ю
серце твоє обіллю.
Хто їх покличе зі степу
знову на смерть — за огні?..
Бродять по вулицях непу
тільки їх тіні ясні…
Слухаю… чую… говорять…
Може, це вітер шумить?..
Може, Червоним Терором
хочеться все запалить?..
Слухаю… чую… не знаю…
Може, боюся сказать?..
Там, з невідомого краю
йде невідома гроза…
Вітер шумить ясеновий.
Вітер у нашім гаю.
Слухай. Я гнівом і кров’ю
серце твоє обіллю.
- Наступний вірш → Володимир Сосюра – Вікна
- Попередній вірш → Володимир Сосюра – Все блукаю, марю я
(Оцінок ще немає)