Вода десь точить білий камінь,
Кує зозуля у гаю.
Де б я не був, а все ж думками
Лечу в Донеччину свою.
Лечу, неначе та лелека,
Дивлюся радісно кругом
І шахту згадую далеку,
Де працював я юнаком.
Дінця солодкі, ясні води,
Посьолка рідного огні
І той садок біля заводу,
Де ми гуляли в давні дні.
Де ми любили і зростали
В країні споминів моїх,
У дзвоні вічному металу,
В цехах широких заводських.
Там ще густіш над гаєм дими,
І дні садами розцвіли.
Копри із зорями ясними
Нові копальні підвели.
Нові гудки пісні заводять,
Як знак і щастя, і надій,
Де за Дінцем встають заводи
В могутній величі своїй.
Шумлять сади над берегами
В моєї юності краю.
Де б я не був, а все ж думками
Лечу в Донеччину свою.
