Я губ твоїх дихання п’ю,
як промінь сонця — роси ранні,
і у очей твоїх сіянні
я бачу душу всю твою.
В огні зірок — небес намиста —
її я стрів у давні дні.
Вона така блакитна й чиста
і так близька, близька мені!
Як сяйва, повна ти кохання…
Мов сад у росах, солов’ї…
Я всі твої переживання
помножу в серці на мої.
У сонці знов заграють віти,
як співи в серці — щастя днем…
І будем вічно ми горіти
любові золотим огнем.
