Я води наберу на долоню,
а між пальців на хвилі — огонь,
мов на темному теплому лоні
ізумруди од зору твого…
Ізумруди, смарагди, рубіни,
а між ними — проміння мечі.
І упав я в сльозах на коліна,
на молитву з тобою вночі.
Може, й ранок уже за водою,
тільки півень крилом не заб’є;
мов кохана, леліє рукою
теплий вітер волосся моє.
- Наступний вірш → Володимир Сосюра – Чайник кричить
- Попередній вірш → Володимир Сосюра – Як проходжу я мимо
(Оцінок ще немає)