Я жду тебе, я кличу, літо!
Тобі пісень моїх слова.
Люблю, коли в вікно розкрите
шумлять безжурно дерева.
Люблю, коли нічна знемога
у жили ллється, мов вино,
і з неба місяць круторогий
туманно дивиться в вікно.
Я так люблю той час без краю
і землю теплу й молоду,
коли над квіткою зітхає
липневий вітер у саду.
Але далеко ще до літа,
що од цвіло уже давно.
Лиш вітер стукає сердито
в моє зачинене вікно.
