Як сонце до істоми гріє
І пахнуть береги в цвіту…
По пильному шосе пробіг автомобіль.
«З дороги, гей! Агов, агов!
Не утечеш. Я дожену, я дожену
і там,
і
ту,
і
там,
і
ту
знайду, знайду…» — ту-ту-ту-ту… —
А десь в височині
шумлять, і казяться, і в скелі глухо б’ються,
і
знов,
і
знов
назад,
назад
біжать розтерзані, запінені вітри північні,
там, де в задумі тихій, вічній
Ай-Петрі
туманами
снить…
«Вернись…
Вернись…»
Пішла.
І тільки шаль од вітру за плечима б’ється…
А день біжить,
а день сміється…
З гори
в долину
тумани…
«Вернись…
Вернись…»
