З дитиною ти біля мене
стоїш одинока й сумна.
А в небі, де вітер і клени,
фіалками пахне весна.
Стоїш і благаєш весни вся,
і погляд твій серце пече…
А вечір ясний задивився
на четверо синіх очей.
- Наступний вірш → Володимир Сосюра – Життя – не дим і не омана
- Попередній вірш → Володимир Сосюра – Зустрів її таку тендітну
(Оцінок ще немає)