Десь там осінь за горами
і, немов громи,
б’є об землю копитами
білий кінь зими.
І, неначе моря хвилі,
сніг, і сніг, і сніг…
Чеше вітер коси білі,
розплітає їх…
І куди не глянеш оком, —
біло все кругом,
де змахне зима широким
білим рукавом…
Стомлено крилом махає
в білій муті крук.
А зима все випускає
хуги з білих рук…
І летять вони полями
в села і міста,
де проходила садами
осінь золота…
Намітають кучугури,
замітають слід…
Та в містах спиняють мури
буйний їх політ.
Сила є на їхню силу,
що збиває з ніг, —
і вони згортають крила
в вулицях вузьких…
На вікні морозу квіти
сяють недарма.
Мчать з гори на санях діти…
Це прийшла зима.