Володимир Свідзінський – Маятник натомився: Вірш

Маятник натомився.
День, ніч,
Літо, зима –
Дебелу тишу гойдай, гойдай,
Маятник дихає, як ранений.

А чом я не чув його брязку,
Як моя дівчинка була зо мною?
Бувало, вона лягає,
А я приходжу прочитати їй казку.

День, ніч,
Літо, зима,
Час часу не стоїть.
Пожовкли прочитані книги,
По закутках снядіє чорне,
Павук угортає старощі в павуть –
Не вгорне.

День, ніч,
Лічена кожна мить.
Маятник хрипить.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Володимир Свідзінський – Маятник натомився":
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Володимир Свідзінський – Маятник натомився: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.