Настане день мій сумний –
Одлечу, одімкнусь од багаття живого,
Що так високо зметнуло,
Так розквітчало чудовно
Свій співний, поривний вогонь.
І погаснеш для мене
Ти, пристрасний світе,
Ненадивляний світе.
Бурхотливий, п’янкий.
Не буду як лист деревний,
Ні як травинка, позбавлена слова,
А буду як сонний граніт
Над гомоном вод невпокійних.
Замкнуся в мовчанні важкім.
Зіллюсь з невиразною мислю
В великім усім…
Буду як сонний граніт.
- Наступний вірш → Володимир Свідзінський – І довго шукав я живущої води
- Попередній вірш → Володимир Свідзінський – Коли ти була зо мною, ладо моє
(Оцінок ще немає)