Така мальована хата,
Ще й дві яблуні поруч.
На правій — цвіт красовит,
На лівій — черлений овоч.
Над хатою — стрілкою дим,
Від хати — дорога в стрілку.
Ранок іллє голубим,
Моститься сонце на гілку.
І раптом дитячий зойк:
«Ой жук величенний, ой лихо!»
Дим тоді в комин, стежка — в кущі,
Яблуні — попід стріху.
Розпласталася бистра тінь,
Загуло, задудніло грізно.
Жах! Коли яблуня в сміх:
«Та це ж не справжній — залізний!»
