В безмежності часу ми прийдемо знов.
Тоді наше серце буде прекрасне:
Не потьмариться наша любов,
І наша радість не згасне.
Минуле покриється вічною тьмою;
Та що нам по скорбному спомині?
Ми вперше станем собою,
Засіяєм, як зоряні промені…
- Наступний вірш → Володимир Свідзінський – О Боже, не дай загубити ключі
- Попередній вірш → Володимир Свідзінський – Прощай
(Оцінок ще немає)