Висхли, висхли ранні роси,
і не пив я їх.
А тепер… Лежать покоси
на полях пустих.
* * *
Будуть роси ще вечірні…
смутно я уп’юсь.
І в степи, степи незмірні
тихо віддалюсь.
- Наступний вірш → Володимир Свідзінський – Темна
- Попередній вірш → Володимир Свідзінський – Вже з дерева життя мойого
(Оцінок ще немає)