Володимир Вакуленко – Боже, помилуй тишу: Вірш

Дихання в смороді втоми
Прейскурант «пальоний»:
З курантів чорної доби
Сиплються двохсоті гроби
З пересмаженим цукром –
Отак гуляють укри!
Долар зверху, лялька знизу
Піддай, брате, хмизу
Буде салямі з рашистів!
Грифони з хлібом
Гнилі повзуть риби
По проспектам річки.
Там Нельсон Мандела
На човні борошно меле
Воскрес білолицим
Він став волонтером.
Батько хресний
З походу вернувся:
Вервечка в грудях
Та сонце на плечах.
День не мовчав,
День відстрілювався:
Залишив ноги
На тілі бою.
Землю не залишимо хворою:
Окупант стане хвоєю,
Диктатор хвойдою,
А Україна ж – ВОЛЕЮ!
Армія янголів
Херувим Білий янгол –
Новоросців дострілюють
Бо в Яроша вірують.
Гулі, гулі, летіть в Москву голуби
Там Ольгини короби
Її візьміть іскру
Летіть під стріхи
За загиблих мститись.
Своє нутро дотрахує
Кремлядська педофелія
Бо все воно так і є:
Трунар ленін
Гостя живцем чекає –
У мавзолеї риє кігтями могилу.
Узуйся в бахіли
Кремлівська стіна упала
Дума пішла на сало.
Точить шаблю кіборг –
Годуватиме рибу
В Гостинному морі
Трикольорними орками,
За очі вдовиці сльозами змоклими!
Прийшов ранок з поля
Омитий любов’ю
Охрещений ладом –
Вогнем наша правда!
Ворог на добриво!
На добре слово
Батьків благословення
Посіють нові зерна –
За дамаську сталь міцніші!
Боже, помилуй тишу…