Володимир Вакуленко – Цинковий боєць: Вірш

Його
Пластиліновий
Протез
Руки
Розмовляє
Німими
Жестами
Мовою хакі.
В акваріумі
Неповнолітніх
Безпричальних
Таланів
Загниваючий
Сморід жахів,
Бородаті
Слимаки
Човгають
Автоматами
По нагрудних
Кишенях
Колишніх
Пострілів.
Шкода,
Що зірки
Намертво
Склеїли
Терпкий цинк
Потойбічним
Баговинням.
Закармазинив
Прострелений солдат
На поранених
Небесах.
Його земля
Померла далеко
Ще до материнського
Страждання.
За п’ятнадцять
Копійок
Тепер їй
Не малюють
Еліпси на гривні –
День проштрикнули
Виделкою
І проковтнули
Зарано,
Бо ці бої не встигають
Батьки запивати
Слізьми…