Володимир Вакуленко – Маріонетки: Вірш

Маріонетки піднебесного вертепу
Мастили паклю на ощиреній воді.
Мотуззя ляльковода пнеться з неба
У ступі порох і посмішки святі
З лиця повій…
Життя на лот! Цей бізнес
Скрізь розповсюджує смертельний обмін.
Роль безмотузого молитись: “Аve, Dios!”
Небесні слуги враз знаходяться голодні.

Вже сьоме коло пекла обміряє
Прийдешній час— побільшало щурів…
Сліпих чимало, зрячі вимирають-
Цікаво, хто ж оцей вертеп створив?

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Володимир Вакуленко – Маріонетки":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Володимир Вакуленко – Маріонетки: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.