Володимир Вакуленко – Ореол правди: Вірш

Затишити хід?! Ні зусиль, ні бажання –
Не вперше знаходять вразливу п’яту.
Надівайте олжі діадему мовчання,
А я ореол собі Правди знайду!
Не боюся сконати, страшуся зарано,
Бути треба для того, щоб в пам’яті жить!
І витягую з Правди тягуче сопрано,
Та брехні баритон налаштовує кліть!
Брехолюбці шукають кліше безнадійно –
Медом пробують звабити святість чеснот.
З ратоборцями Істина ходить постійно –
Розбивають до цегли бездітність висот.
Чи не варто зробити м’якуш із черствого? –
Криводушні у Зради сконають за мить…
В лабіринті із Душ метвотиння убоге
На юдинім древі в останнє сичить!