Мої надії сегматичні, та не мені парадізи
Мої творіння платонічні, а любов незапрошена.
Я борюся за Душу, уникаю списа
Та той спис довіра. Трава ледь покошена
З того дня коли вперше засльозився чад,
Як перший скандал Вавілон зруйнував!
Царство Душ, а тілу безлад
Пророцтво здійснилось, та віри не йняв
Джерело сухе, смерть поранена в груди
Життя подивилось — крізь мене пройшло
Добрі вороги його в гарем, до блуду
Під всими стелилось! А мені? лиш тло!
- Наступний вірш → Володимир Вакуленко – Пустельний вітер
- Попередній вірш → Володимир Вакуленко – Не затерти в обличчі жах
(Оцінок ще немає)