Володимир Вакуленко – Провінція: Вірш

Позолочені дощі
Скаляться
Фальшивими
Імператорами
Обіцянок.
Карбовані
Скупі крихти
Видзьобують
Здичавілі
Поля.
Заводи
Посміхаються
Роздрібнено
І розкрадено
До цеглини.
Діти освоюють
Безкультурно
Порнографічні ази
Ще з дитсадків.
Фаталісти
Здирають
Нержавіючі
Пляшки
З пам’ятних
Стендів.
В надвечір’я
Пухнуть
Голодуючі,
Непотрібні мухи.
А на їдких
Променях
Ластівки
Розкльовують
Мерців мороку.
Біля провінційного
Вогню
Стогне
Колишній
Монумент
Колгоспника –
Він не в силі
Злизати пил
З десятирічного
Спокою серпа.
Завше буде
Революція,
А на окремій
Ниві зростатимуть
Модерні хрести
Алкоголічного
Розпачу.
Посадіть
На могилах
Марихуану,
Щоб хоч глюки
Поцілували
Очі забутих сел.