Роздуми після прочитання книги Харківської поетеси Алі Борщової
Хтось постарів за кілька днів –
Він бачив кольорові щасливі сни
Востаннє у дитинстві…
Аля Борщова
Для віку день – лиш плями в білизні
На лоні світостворення в балансі.
За млою тінь невинна у човні
Шукає світло… На невічній трасі
Життя спиняє мить – чуже авто,
А та шаленну швидкість набирає.
Ми там усі – НЕВИДИМЕ НІХТО,
Над нами хмари голови хитають.
Таможня літ шикує прожиття –
Одним творцям довічне довголіття.
Працює Бруд, всі кошти на взуття,
Але податки збільшені в Лахміття.
Поетам біль, добробут упирям
Узгоджено зі дня писання біблій,
А щастя краплі продались морям –
Живуть митці , як праведні колібрі.
Рукопис мрій, пергаменти творінь
Для всього й всіх – за всіх тяжба печалі…
О, Господи! Та скільки ж тих терпінь,
Чому юрбою не вивчаються скрижалі?
