Tired with all these, for restful death I cry…
William Shakespeare
Гукаю смерть, стоголосом луни
Гойдають гори, кидають каміння.
Убивчий подих, зло від сивини
Вдягло надію й віру в нетерпіння!
Клеймо на дурнів тиснуть: “Мудреці”
А розум вкинуто несамовито в прірву.
Світ бачений очами тих сліпців,
Які не мають права на довіру.
Таланти в занепаді, бездарність у вінках
Цнотливість світу згублена до крові.
Убивство вже прописане в очах
І нелюбов до ближнього в “любові”.
Відірваний шматок болить в Душі,
Сконав би – не дають товариші!
