ІМЕННИК
Іменник любить називати
завжди на ймення кожну річ:
земля, країна, сонце, мати,
печаль і радість, день і ніч.
ПРИКМЕТНИК
Ознаку чи прикмету в слові
прикметник вказує тобі:
весняні котики вербові,
фіалки ніжні, голубі.
ЧИСЛІВНИК
Числівник вміє рахувати
(і, зауваж, не лиш ворон),
щоб знав ти, мало чи багато,
один, чи кілька, чи мільйон.
ЗАЙМЕННИК
Щоб не повторювать іменник,
числівник чи прикметник – час
уже згадати про займенник.
Він виручав мене не раз.
ДІЄСЛОВО
А дієслово ні хвилини,
повір, без дії не живе:
працює, вчить, співає, лине,
читає, грається, пливе.
ПРИСЛІВНИК
Завжди незмінний – взимку, влітку –
він виража ознаки слів.
І зустрічається нерідко,
і не зника повік-віків.
ПРИЙМЕННИК
Він поведе тебе до школи
і засміється під вікном.
Сипне зоринками довкола,
розкаже казку перед сном.
СПОЛУЧНИК
Сполучник схожий на місточок,
що члени речення єдна,
щоб ти не впав у слів струмочок,
тому що глибоко до дна.
ЧАСТКА
Про частку не забудь так само
і розкажи колись мені,
як важив, наче терезами,
що важливіше: так чи ні.
ВИГУК
У мові вигук теж по праву,
як рівня, місце посіда:
овва! добридень! леле! браво!
Тут не назвати всіх – шкода!
І тому, звісно, кожен
без них обійтися не може!
