Дарує ласку,
ясну усмішку.
А на ніч — казку,
іще й потішку.
До себе кличе
м’яка подуся
І сон у вічі
впуска матуся.
- Наступний вірш → Володимир Верховень – На добраніч
- Попередній вірш → Михайло Коцюбинський – Як променем щастя, спахнувши, засяють
(Оцінок ще немає)