Хтось сонце списом за край зачепив
І владно потяг за темний обрій, —
Огняну цілину, розіп’яв, роз’ятрив —
Недобрий.
А там, – як об кремінь, – об сонце креше
Крицяним велетенським кресалом
І соняшним золотом захід мереже,
Мов палаючими коралями.
Мов палаючими крицями,
Мов палаючими зливами:
Розкидає іскри жар-птицями,
Жар-звірами і жар-рибами.
Вигинається зміями:
Вужами і гадюками —
Золотими віями
По повіках стука…
