Ви прийшли до мене нагадать минуле,
Засмутити спокій в віхорі уяв:
Як Ви огрубіли – стали наднечулі…
Я напружив згадку… Я Вас не пізнав.
Не зів’яли весни, не розтали зими,
Не пролинув років ріжнобарвний ряд.
– Але ми не ті вже, зовсім вже не ті ми,
Нам не повернутись, не піти назад.
Так чому схилили смучене обличчя
І сховали в хорі непритомний жаль?!
– Я Вас добре знаю – Ви не таємнича,
Ви мені розкажете, якщо є печаль…
