А вже смерть та по дворі ходить: Вірш

А вже смерть та по дворі ходить,
А вже потихеньку до мене приходить,
Та все потихеньку, та все помаленьку
До мене приходить.

Діти мої, квіти мої, не пустіте смерти,
Та не дайте мені вмерти.
А вже смерть та по сінях ходить,
А вже потихеньку до мене приходить,
Та все потихеньку, та все помаленьку
До мене приходить.

Діти мої, квіти мої, не пустіте смерти,
Та не дайте нені вмерти,
А вже смерть та по хаті ходить,
А вже потихеньку до мене приходить,
Та все потихеньку, та все помаленьку
До мене приходить.

Діти мої, квіти мої, не пустіте смерти,
Не дайте мені вмерти.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "А вже смерть та по дворі ходить":
Залишити відповідь

Читати вірш поета А вже смерть та по дворі ходить: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.