Вже сонце низенько: Вірш

Вже сонце низенько,
А вечір близенько,
А я собі, молоденька,
Йду з корчми п’яненька.

То ж не я п’яна,
То горілка п’яна,
Втворяй, милий, воротечка,
Щоби я не впала.

Щоби я не впала,
Би ся не розбила,
Щоби я тобі, мій миленький,
Стиду не зробила.

Узяв за рученьку
Та й повів до хати
Йди, йди, моя мила,
Лягай трошки спати.

Розібрав мя милий
З нового кожушка,
Узяв мене за рученьку
Та й повів до лужка.

“Цитьте, дітки, цитьте,
Не плачте та цитьте,
Бо мама раненько встане
Та й зварить вам їсти.”

Спала мила, спала
Та й раненько встала,
Сніданнячко поварила,
Дітей почесала.

“Вставай, милий, вставай,
Готове снідання,
Бо ти ж мені зночі вірив,
Як я була п’яна.”

Ой, сонце низенько,
А вечір близенько…

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Вже сонце низенько":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Вже сонце низенько: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.