Як у строк же я пішла: Вірш

Як у строк же я пішла,
Неньку вдома кинула,
А Із строку я прийшла,
Неньки вдома не знайшла.
Найшла в полі могилу,
Широкую долину.
До могили припала, ой.
Оту я неньку згадала:
Встань, устань, пробудись,
Своє горе розскажи.
Ой, рада б я, дитя, встать,
Своє горе розсказать.
Насипали землиці
На карії очиці.
Іди, допю, рідная,
До свойого братіка.
Брат сестрицю зустрічав
Та й до сестри одсилав,
А сестриця стрічала,
Ще й у двір зазивала:
“Сестро, сестро, сестриця,
Одна ненька родила,
Одна ненька родила,
Не одну долю ділила.
Мені дала в світі жить,
Тобі дала вік служить,
Мені дала панувать,
Тобі дала горювать.