Яків Щоголів – У полі: Вірш

Гей, у мене був коняка,
Був коняка-розбишака,
Мав я шаблю і рушницю,
Ще й дівчину-чарівницю.

Гей, коняку турки вбили,
Ляхи шаблю пощербили,
І рушниця поламалась,
І дівчина відцуралась.

За буджацькими степами
Їдуть наші з бунчуками;
А я з плугом та з сохою
Понад нивою сухою.

Гей, гей, гей, мій чорний воле!
Нива довга, в стернях поле…
Вітер віє-повіває,
Казаночок закипає.

Ой, хто в лузі — озовися,
Ой, хто в полі — одкликнися!
Скоро все засне під млою:
Йди вечеряти зо мною.

Зву… луна за лугом гине,
Із-за хмари місяць плине;
Вітер віє-повіває,
Казаночок простигає.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Яків Щоголів – У полі":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Яків Щоголів – У полі: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.