Одне цуценя невеличке
Журилось на березі річки:
По-перше, мало досаду,
Що всі виганяють із саду,
По-друге, що в річці не сухо,
Що муха влетіла у вухо,
Що кішка нявчить і дряпа,
Курча не дається в лапи,
Що хазяїна слухатись треба,
Що ковбаси не падають з неба,
І те ще засмучує трішки,
Що люди їздять, а цуцики ходять пішки.
Молочка цуцикові дай-но,
І всі прикрощі зникнуть негайно!
