По подвір’ю ходить качка,
Зовсім боса, неборачка,
Її рідні теж у скруті,
Всі роздягнені й невзуті.
Їм би хоч по кожушанці,
Щоб отак не мерзнуть вранці.
А на ніжки теплі капці,
На голівки — хоч по шапці,
Бо надворі вже зима,
І тепла давно нема.
До кравчихи йдуть надвечір:
— Нам потрібні теплі речі!
Дуже гарні, як годиться,
Щоб качкам не застудиться.
Та хоч дні такі холодні —
Нам пошийте шубки модні.
Складки, пояс — все по мірці,
Ще й для хвостиків по дірці.
Ви обмірте нас умить
І замовлення прийміть!
Тільки шийте до лиця! —
Та й пішли шукать шевця.
І гуртом гукають крячки:
— Треба нам взуття для качки!
Отакі гарненькі капці,
Щоб трималися на лапці.
Тут — ремінчик, збоку — пряжка.
Вам пошить не буде важко?
Каже швець їм:
— Як зумію, То й за день усім пошию!
Знов качки ідуть із двору,
— Шубки є? — питають хором.
Але швець за цю роботу
Зажадав п’ять тисяч злотих.
А кравчиха десять хоче,
І качкам сміється в очі.
— Ви спитайте,— каже,— дам,
Скільки зараз платять нам!
Та качки ледь-ледь не плачуть.
— Де ті гроші? — сумно крячуть.
— Ні копієчки удома!
Нам не платять — річ відома…
Та всміхається кравчиха,
Швець також в долоню чмиха.
І говорять дуже чемно:
— Нас просити надаремно!
Ось чому качки у скруті;
Всі роздягнені й невзуті,
Хоч надворі вже зима,
І тепла давно нема.
