Мати-квочка серед двору
Завжди носа дерла вгору
І казала всім одне:
— Чемність — от що головне!
Раптом зве гостей до хати.
— Буду,— каже,— вас навчати!
От осел прийшов надвечір,
Та й розбив копитом глечик.
Квочка з галасом до нього:
— Бачив хто осла такого?!
Тут корова за порогом
Влізла в шибку лівим рогом.
Квочка вбить її готова:
— Хто ж так робить? От корова!
Ось прийшли дві свинки в гості,
Наслідили на помості,
Квочка в крик:
— Куди з болота
Причалапали, свинота?!
Ще й баран іде в хатину,
Тільки сів — зломив жердину.
Квочка знов кричить і тупа:
— От баран! Дурний, як ступа!
Потім каже так: — Їй-право!
Вас навчати — марна справа!
Розігнала всіх од злості,
Та й пішли із хати гості
У великім здивуванні
Від такого виховання!
