Була робота у вола:
До школи одвезти стола.
А віл сказав ослу:— Бери ж
Та одвези стола скоріш!
Осел сказав: — Чого це я? —
І миттю цапа зупиня:
— Стривай, рогачу! Маєш час?
Бери й тягни стола у клас!
Цап баранцеві мекнув грізно:
— Тягни стола, покіль не пізно!
Баран столу говорить: — Бе-е!
Нехай Рябко несе тебе,
Бо в мене щось нема охоти.—
Та пес не квапивсь до роботи,
Котові буркнув з-під паркана:
Бери стола, бо вже не рано!
Та не підмовив він Мурка:
Кіт їжака мерщій гука.
Але їжак не тратив сил.
— Де,— каже,— школа, а де стіл!
Зіпхну оцю мороку з рук!
Нехай стола несе пацюк!
Пацюк до мишки миттю скаче,
Та мишка зроду теж ледача,
Вона із нірки — шусть до жаб!
— Котра б з вас нести стіл могла б?
А жаба ящірку зустріла:
— Допоможи, сестричко мила!
Зроби візка хоча б з лози —
Стола до школи відвези!
Зирнула ящірка з куща,
На гілці вгледіла хруща:
— Якби ти, хрущику, поміг!
Я нині вже не чую ніг!
Та хрущ, на горе, був ледащо.
Звідсіль стола тягнути? Нащо?
Та й каже мусі на стіні:
— Допомогла б хоч ти мені.
Мурашку муха зупиня:
— Тобі, кумасю, завдання,—
Таких не мала ти ніколи:
От стіл! Тягни його до школи!
І тут мурашка,
Хоч це було їй дуже важко,
Схопила нищечком стола
І просто в школу потягла!
