Із друзями жаба кумка:
— У нас є чудова думка!
Анумо, риби, хором співати —
На хліб собі заробляти.—
Покликали рака риби,
Вдають, що співають ніби;
Жаби
Вторують їм
Так — аби;
І рак
Співа
Абияк.
Тут короп зітхає в тузі:
— І в мене є думка, друзі!
У нас до роботи хист —
Коли б збудувати міст! —
Та що ж, коли знову риби
Вдають, що будують ніби;
Жаби
Теж цюкають
Так — аби;
І рак
Руба
Абияк:
І рак розгнівився:
— Що то?!
Хіба ж це для нас робота?
Ще ж промисел є чудовий:
Давайте кувать підкови! —
Та що ж, коли знову риби
Вдають, що б’ють молотом ніби;
Жаби
Пристукують
Так — аби;
І рак
Б’є
Абияк.
Гукнули жаби тривожно:
— Так з голоду вмерти можна!
А щоб заробить на їжу
Та мати копійку свіжу —
Робота є до пуття:
Нумо шити взуття! —
Та знову вдавали риби,
Що чоботи шиють ніби;
Жаби
Теж порались
Так — аби.
І рак
Шив
Абияк.
Промовив нарешті лин:
— Є вихід у нас один!
Щоб гарно владнати справу,
Знову ходімо до ставу! —
Пішли.
Але, їм на шкоду,
Люди спустили воду.
Всі — в плач і ридати стали без тями.
— Заповнимо,— кажуть,— ставок сльозами! —
Та що ж, коли знову риби
Вдавали, що плачуть ніби;
Жаби
Теж хлипали
Так — аби;
І рак
Ридав
Абияк.
