На вулиці Трибунальській
Є хлопчина Стась Питальський.
Він, як тільки встане зранку,
Всіх пита безперестанку:
— Де кінець і початок з круга?
Що дають королевам на друге?
Скільки кроків звідсіль аж до Вісли?
Про що мислив би стіл, якби мислив?
Чи то лінь можна мірять на метри?
Чом це Юрій — Юрко, а не Петрик?
Звідки знають, що кури дурні?
Скільки вміститься мух в казані?
Нащо лисина у чоловіка?
Хто штанці застібає індикам?
Як повірить німому на слово?
Чи зуміла б літати корова?
Цілий рік міркує дід —
Відповісти внуку слід!
Бабці й думати несила —
Від запитань посивіла.
Сил у мами теж немає —
П’є щоденно ложку брому.
Батько розум десь шукає,
Вже боїться йти додому!
