Жив у Віслі сом вусатий —
Знаменитий математик.
Кликав він на всю глибінь:
— Друзі, йдіть, кому не лінь!
Я лежу собі на дні —
Завдання роблю складні.
Я ділю, складаю, множу —
Все як є злічити можу!
Йшли до сома звідусюди
І питали: — Скільки буде?
І лічив сомище числа,
Аж гула навколо Вісла.
Раптом звідкись із глибин
Приплива нахаба-лин
І говорить:
— Пане соме!Коли все тобі відоме,
Коли маєш мудру вдачу —
Розв’яжи оцю задачу!
Та скажи, чи зможеш ти
Нуль віднять від десяти?
Ворухнув сомище вусом:
— Полічити,— каже,— мусим!
То яка ж це вийде сума? —
Ліг на дно і дума, дума…
— Ну й задав задачу лин!
Десять буде?.. Чи один?
Мчать години в піні хвиль,
Сом посинів від зусиль.
Що за думка?! Що за гадка —
Нуль відняти від десятка!
Скільки ж буде? Одиниця?
Ні, не вийде! Не годиться!
Десять буде? Так, звичайно!
Ні, не буде! Почекай-но!
Лин глузує:
— От так штука!
Пане соме! Де ж наука?
Худне й худне сом від люті.
Вже всі цифри призабуті.
Встало сонечко гаряче,
Сом рахує, як не плаче.
Ще годин минуло кілька —
Він зробивсь худий, мов кілька.
Рідну Віслу кинув з горя,
Та й поплив лічити в море!
